Добре відомим фактом є те, що частина бурового розчину може потрапляти у пласт через фільтраційні канали породи під час розкриття нафтового горизонту. Буріння свердловин здійснюється при тиску, який значно перевищує пластовий. Це необхідно для запобігання неконтрольованому притоку нафти й газу під час буріння.

Величина гідростатичного тиску залежить від густини бурового розчину, висоти стовпа рідини та величини пластового тиску.

Очевидно, що нафтовий пласт є дуже чутливим до забруднення та закупорки буровим розчином. За певних умов при контакті води й нафти можуть відбуватися флокуляція та осадження твердих частинок, що призводить до закупорювання порового простору. Частинки суспензії осідають на поверхні пор, утворюючи відкладення.

Цю проблему частково вирішують за допомогою прогресивних методів перфорації (іноді із застосуванням дорогих рідин і технологій інтенсифікації припливу). Однак навіть такі заходи не здатні повністю відновити проникність продуктивного горизонту. За різними джерелами, втрати продуктивності через фактори завершення буріння можуть досягати 30% і більше.